Дацький Владислав Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Дацький
Дацький Владислав Євгенович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 7 березня 1998(1998-03-07) (26 років)
Псевдо «Дацик»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих»
Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»

Владисла́в Євге́нович Да́цький (псевдо Дацик) — український військовослужбовець 3-ї окремої штурмової бригади, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

Життєпис[ред. | ред. код]

З 18 років проходив контрактну службу в морській піхоті. Працював в Польщі на будівництві. Під час епідемії Ковіду розпочав виготовляти м`які меблі, ліжка. З початком повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Києва та бився за південь України. Командир взводу «Десептиконів» 3-ї Окремої Штурмової Бригади. ТВО командира 2-ї роти 2-го штурмового батальйону 3 ОШБр [1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перший бій: командир з 3-ї штурмової дав цінну пораду "непристріляним" військовим.
  2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №486/2023.
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №148/2023.